Сиянье глаз твоих, руки прикосновенье...
"Малыш мой, ты не спишь? И я теперь не сплю.
Я думаю о том, чтоб каждое мгновенье
Ты понял, оценил, как я тебя люблю!
Какими б не пошёл дорогами, путями,
Ты правду береги, как немощный сосуд!
Быть может тяжело, коль камни под ногами,
А вдалеке гудит толпы безумной суд.
Ты помни, что тебе любовь я завещала,
Ответственность бери, не бойся ничего!\\\"
Тихонечко рукой кудряшки с глаз убрала,
Ты сонно улыбнулся и на душе светло.
Кто скажет, что любовь не существует в мире?
Пусть взглянет он на мать и малое дитя!
Их связь незримая сильна и моря шире,
Молитвы материнские взмывая ввысь летят.
Ирина Фридман,
Германия
Люблю Иисуса. Пишу от всего сердца!
Как хочется просто у ног Твоих пасть
Забыться, хотя бы на миг, умереть
И всю, что во мне, нестерпимую страсть
Отдать лишь Тебе, мой Господь, лишь Тебе!
Прочитано 2754 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
